Міжнародний досвід у сфері закупівель

На рівні національного законодавства відбувається уточнення, конкретизація міжнародних положень з урахуванням особливостей економічної політики держави. У ряді країн випускаються галузеві нормативні акти, що дозволяють на базі загального національного законодавства сформулювати конкретні положення, що відображають специфіку тієї чи іншої галузі. В Україні наразі діє тендерна система, про яку більш детально можна дізнатись завдяки матеріалам акредитованого майданчика tender.uub.com.ua

Особливості міжнародних державних закупівель

Організація, що закуповує певний товар або послуги, встановлює критерії оцінки пропозицій та визначає відносне значення кожного такого критерію і порядок їх застосування. Процедури відбору переможця можуть передбачати: відбір без проведення переговорів (виключно за встановленими критеріями оцінки); відбір шляхом проведення одночасних переговорів; відбір шляхом проведення почергових переговорів.

Державні закупівлі та розміщення замовлень в розвинених країнах відбувається на основі загальноприйнятих методів: конкурсні процедури (відкриті, закриті, етапні, селективні), закупівлі на основі переговорів з декількома потенційними постачальниками, закупівлі в звичайній торговій мережі (метод запиту котирувань).

Механізм здійснення державних закупівель в США базується на зведенні законодавчих і підзаконних актів, що іменуються “Правила закупівель для федеральних потреб” (FAR). У цьому документі визначаються принципи політики в області закупівель, а також встановлюються і детально викладаються численні вимоги щодо порядку та процедур, яких повинні дотримуватися всі федеральні органи при здійсненні закупівель та розміщенні замовлень. Спостереження за однаковим застосуванням правил держзакупівель і координація нормотворчості в даній області покладено на Управління федеральної закупівельної політики.

Сучасне законодавство Великобританії в області конкурсів засноване на “Рекомендаціях з конкурсних закупівель”. При Казначействі Сполученого Королівства в якості центрального методичного і контролюючого органу створена “Центральна організація по закупкам”. Існує також відділ стратегії закупівель в уряді. У кожному міністерстві є департамент контрактної роботи. Казначейство делегує право розпорядження коштами галузевим міністерствам, при цьому витрати узгоджуються з чиновником Казначейства, який курирує міністерство. Представник Казначейства (інспектор фінансів) забезпечує відповідність видатків бюджетних асигнувань, кожен контракт повинен отримати його схвалення.

У законодавстві країн Центральної та Східної Європи нещодавно відбулися істотні зміни. Основна їх мета – уніфікація, та перенесення директив Європейського співтовариства на правовий ґрунт конкретних країн. На території України наразі діє новий закон щодо проведення тендерів. Зараз державні організації зобов’язані проводити тендер, якщо сума їх закупівель перевищує певні показники. Більш детально про це можна дізнатися на порталі https://tender.uub.com.ua/pro-prozorro/suma-prozorro.

Один із законів світової економіки свідчить, що втрати національних споживачів від протекціоністської політики держави завжди вище, ніж вигоди, одержувані національними виробниками. Однак деякі країни, розраховуючи підтримати власну промисловість, надають різного роду преференції місцевим постачальникам і підрядникам при держзакупівлях. Звичайно, ця практика поступово скорочується, багато в чому завдяки діяльності міжнародних організацій, таких як СОТ. Але, як видно, повністю відійти від неї зможуть ще не скоро.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *